16 квітня 2023, 18:07

Жителька Тального, що на Черкащині Ольга Столярська вже рік, як змушена була відмовитися від звичного, спокійного, налагодженого життя і податися до чужих країв у зв’язку з повномасштабним вторгненням ворога. Вона організовує із українською діаспорою благодійні концерти та ярмарки на підтримку ЗСУ, пише viche.ck.ua

Коли і як саме Ви покинули Україну?

– Березень 2022 року. Холод, сніг. Черга до кордону в дві доби. Валіза, у якій лише необхідне. Діти, у яких одне запитання: як швидко ми повернемся додому? Перетнувши кордон, я не розуміла: що ж далі? Страх в душі, але я мала дбати про безпеку своїх дітей. Ночували у пунктах обігріву, добрі люди нагодували та напоїли гарячим чаєм. Тим часом сповіщення на телефоні про повітряну тривогу у нашій області, знову защемило серце. Сльози на очах, які не висихали ще з моменту закриття дверей своєї домівки у Тальному, – розповідає Ольга.

Як Ви долали труднощі на новому місці?

– Після приїзду до Фінляндії нас застала справжня зима. У мене була лише одна валіза з речами. І знову добрі люди не залишили у біді. Відкрили свої домівки, позносили необхідні речі для побуту, допомогли облаштуватися. Перший час допомагали волонтери та парафіяни із місцевої церкви. Дякуючи їм, потихеньку облаштовувались. Нова країна – нові правила життя. Було важко, не знаєш мови, не було роботи, але найтяжче, коли діти запитують: «Коли додому?». Але відповісти їм нічого не можеш. Відмовившись від соціальних пільг, я влаштувалася на роботу. Донечка, студентка Тальнівського коледжу, влаштувалася на весняно-польові роботи, одночасно опановує мову. Сина, який мав йти до першого класу записали до літнього дитячого садочку, – ділиться жінка.

Ольга наразі проживає у місті Лайтіла, працює на металургійному заводі, донька вступила до місцевого коледжу, син ходить до першого класу.

Спільно із однодумцями проводять благодійні ярмарки на підтримку ЗСУ. Хтось пече смаколики, інші співають, дітки танцюють та розказують вірші. Фінам це подобається, вони щедро донатять нашим воїнам і підтримують нас як переселенців.

– Наші жінки душею із Україною, всім серцем із нашими воїнами. Покинувши рідні домівки, не чекаючи манни небесної, закотивши рукава, стали до праці. У чужій країні ми говоримо про Україну, несемо свою культуру, свої емоції. Наша нація незламна, – каже Ольга.

Жінка обов’язково повернеться до рідного Тального, де на неї чекає чоловік, рідні, знайомі.

Джерело