В колекції Черкаського обласного краєзнавчого музею зберігаються унікальні стародруки. Перлиною рідкісних пам’яток писемності, найдавнішим їх зразком є рукописний список відомого Пересопницького Євангелія, датований 1571 роком.

Пересопницьке Євангеліє – перший з відомих перекладів Святого Письма (четвероєвангелія) із церковнослов’янської мови болгарської редакції на староукраїнську літературну мову. Цей розкішний фоліант, писаний пізнім уставом ( чорним чорнилом і циноброю – червоною фарбою) на 482 пергаментних аркушах форматом 380х420 мм, має вагу 9 кг 300 гр. Книга створена на Волині за меценатством княгині Анастасії Заславської-Гольшанської та князів Чарторийських. Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і син протопопа Саноцького Михайло Василевич ( Василієвич) у 1556-1561 рр.

Народнорозмовну лексику введено до тексту за допомогою глос (українські відповідники до слів оригіналу), своєрідним є вміщення перед кожним з чотирьох Євангелій так званих сумаріїв – короткого змісту розділів. Манускрипт багато орнаментований, прикрашений барвистими мініатюрами євангелістів, заставками та кінцівками зі стилізованих рослинних мотивів, що є взірцем ренесансного стилю в українському образотворчому мистецтві ХУІ ст.

Одразу після написання книги її почали використовувати в Заславському православному монастирі, а 16 квітня 1701 року гетьман Іван Мазепа подарував цей безцінний скарб Переяславському кафедральному собору, збудованому власним коштом.

У кінці ХУШ ст. рукопис передано до бібліотеки Переяславської духовної семінарії. Саме тут книгу «відкрив», увівши її до наукового обігу, професор-славіст Осип Бодянський ( 1808-1877).

Поклонявся Пересопницькому Євангелію і Тарас Шевченко, коли за дорученням Київської археографічної комісії оглядав старожитності Переяслава, відмітивши розкіш оздоблення і українську мову тексту.

Упродовж століть реліквія неодноразово змінювала «місце прописки», а 1947 року передана на постійне зберігання в Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського.

Євангеліє у зібранні музею, рукописний список Пересопницького, належить перу інока Переяславського монастиря Петра. Список датований 1571 роком. Про це переписувач власноручно повідомляє у кінці Євангелія від Луки на сторінці 158.

Посилаючись на висновок Дубровіної Л.А., завідувачки відділом рукописів ЦНБ імені Вернадського, книга написана на папері з водяним знаком «вепр» або «кабанчик» що виготовлявся у Німеччині у другій половині ХУІ ст. Текст, на 217 аркушах пронумерованих арабськими цифрами олівцем, виконаний темно-коричневим чорнилом, а великі літери та колонтитули (заголовні дані над тексом)– червоним. Кількість рядків на сторінці – 25. Фоліант прикрашений трьома мініатюрами, що зображають євангелістів: Матвій та Марк зображені в інтер’єрі за письмом, а Іван – на тлі гірського пейзажу з учнем Прохором, який сидить біля його ніг та пише книгу. Палітурка Євангелія дерев’яна обтягнута шкірою з рослинним орнаментальним тисненням.

Духовна святиня українського народу Пересопницьке Євангеліє та його спадкоємний список засвідчують загальний високий рівень національної культури ХУІ ст., зокрема, справу книговидання як одну з найвагоміших у суспільному розвитку того часу.

Текст: наукова співробітниця відділу фондів Світлана Урицька.
Фото: Микола Васильєв.