Правди ніде діти: борщівник – красивий, величний, його суцвіття, яке утворює складну багатопроменеву парасолю, приваблює. Але ця краса таїть у собі небезпеку: якщо сік рослини потрапить на тіло людини, то буде хімічний опік, який доведеться довго лікувати.

На жаль, в Україні нема жодної програми боротьби з борщівником. На законодавчому рівні це не контролюється, а вся відповідальність покладається на власників, користувачів та орендарів земельних ділянок.

Довідково

Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) – отруйна багаторічна рослина. Трапляється майже на всій території України – на луках, по берегах річок, вздовж доріг, в лісосмугах.

Завдяки міцному стеблу та гігантському вигляду (висота стебла 3-6 метрів) звуть його ще гераклеумом – на честь міфічного героя Давньої Греції Геракла. Прижилося й інше найменування: «ведмежа лапа» – за величину і схожість форми листя з кінцівкою клишоногого.

На побутовому рівні в країнах Прибалтики та в Білорусі рослину називають “Помста Сталіна”, оскільки є інформація, що саме особисто “вождь народів” у 50-х роках наказав масово засіювати борщівником пасовища в Польщі та Прибалтиці, незважаючи на застереження вчених-аграріїв.

Як відомо,за часів СРСР комуністична влада запровадила вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги. Силос із борщівника виявився звичайним, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним як для споживання як людьми, так і тваринами. Тому запроваджену культуру покинули напризволяще. Це згодом стало тихою катастрофою в місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння борщівника і значного його розповсюдження.

Тетяна ГРИЦИЩУК