З часу поховання Тараса Шевченка на Чернечій горі і до початку ХХ століття піднятися до могили Пророка можна було крутими стежками. Найкоротшою для відвідувачів була стежка з боку вулиці Монастирок. про це розповіли у пресслужбі заповідника Тарасова гора.

Саме нею безперервно піднімалися шанувальники Кобзаря і ті, хто описали її у своїх художніх нарисах, друзі поета: Григорій Честахівський, Пантелеймон Куліш, Іван Сошенко та ін.

Цією стежиною, долаючи біль, мужньо піднімалася Леся Українка. Сходили нею Ольга Кобилянська, родина Старицьких та родина Миколи Лисенка, Лесь Курбас, Марко Вовчок, Максим Горький та багато інших. Тому і названо її було стежкою Корифеїв.

З часом постало питання про побудову на гору східців.

Дерев’яні сходи, споруджені за ініціативою Старої Київської громади у 1917 році

І у 1904 році на кошти, зібрані редакцією часопису «Киевская старина», з боку Дніпра було покладено так званий «сходун», зроблений із звичайних дощок, але вже з поручнями.

І тільки у 1917 році замість «сходуна» було збудовано дерев’яні сходи з 331 сходинкою завширшки понад один метр з дерев’яними поручнями та п’ятьма майданчиками для відпочинку прочан.

Дещо пізніше сходи розширили і збільшили кількість сходинок. Їх налічувалося вже 365.

На сходах, споруджених у кінці 30-х рр. Директор Держзаповідника Коваленко В.О.

Історія сходів на Тарасову гору невіддільна від історії понаддніпрянської дороги до неї, яка щороку розмивалася водою, а навесні ще й підтоплювалася дніпровими водами.

Тому у 60-х роках було намито піскову дамбу, поверх якої було прокладено нову широку бетонну дорогу. Біля підніжжя гори було намито широку терасу, яка й дозволила у 70-х роках створити на ній нижній меморіальний парк, впорядкувати головний вхід на територію заповідника та розпочати будівництво гранітних сходів на Тарасову гору.

Харківськими архітекторами було розроблено проект, який гармонійно поєднав новітній комплекс сходжень із меморіалом, зведеним у 30-х роках. До його складу входив нижній парк, монументальні гранітні сходи з майданчиками та павільйонами для відпочинку екскурсантів і верхня широка алея з оглядовим майданчиком.

На сходах, споруджених у кінці 30-х рр. Директор Держзаповідника Коваленко В.О.

При будівництві сходів було збережено унікальну природу Тарасової гори з її зеленими насадженнями та мальовничими схилами. Саме тому спланували сходи не на землі, а над нею, на високих залізобетонних колонах, щоб вони здавалися ніби зведеними в повітрі.

Монументальні гранітні сходи (342 сходинки завширшки 2,25 м) з ажурними поручнями стилізованими під український орнамент, гармонійно доповнили музейний ансамбль 1977 року.

У нижньому парку композиційним центром став басейн, дно якого було прикрашено монументальною мозаїкою з кольорового граніту.

Середню терасу було спроектовано у вигляді круглого павільйону з водограєм «Лілея» як символ вічної краси і трагічної долі жінки у творах поета.

По-новому було спроектовано і підхід до Шевченкової могили: спочатку вклонялися Святині і висповідувалися Пророкові, а потім вже відвідували меморіальний музей. Тому й було прокладено широку алею до могильного кургану вздовж схилів гори, яка завершувалася просторим оглядовим майданчиком.