Дата публікації Перегляди: 4

Плетіння маскувальних сіток багато українців навчилися після початку повномасштабного вторгнення. До того часу багато хто й не підозрював у собі подібних здібностей.

Скільки їх, тих сіток, переплели у населених пунктах однієї лише Шполянської громади, важко й підрахувати. Очевидно одне, що лічба давно вже пішла на сотні. Влітку для цих потреб підбирають зелені, коричневі, чорні чи сірі клаптики тканини, зимової пори можуть виготовляти й білі, схожі на сніг. А деякі, особливо майстровиті жительки громади навчалися виготовляти декоративні сітки, які більше схожі на витвори мистецтва і демонструвалися для всіх бажаючих у Шполі, центрі Шполянської ОТГ.

— У нашому селі немало жительок відгукуються, коли потрібно прийти плести сітки, — зауважує головний спеціаліст загального відділу міської ради Шполянської ОТГ Валентина Яцентюк з Соболівки. — Проте одна з жінок, Любов Мудрик з початку повномасштабного вторгнення ворога, мабуть, не пропустила жодного дня, коли жителі села збиралися робити цю благородну справу. Вона багатодітна мати, до того ж має рідних, які на передовій виборюють нашу спільну перемогу.

Соболівчанка не просто приходить допомагати плести сітки, а приносить з собою з дому раніше заготовлені стьожки, які нарізає часом і вночі, коли не спиться.

Будь-якої пори року та за будь-якої погоди місцева волонтерка щодня поспішає до сільського закладу культури, аби долучитися до такої потрібної і важливої справи.

Якщо ж односельці збирають випічку та іншу продукцію для проведення благодійного ярмарку чи збирають передачу на фронт, і тут вона серед перших активісток. І напече, і принесе, і допоможе ще, чим треба.

Свого часу Любов Юріївна трудилася дояркою на тваринницькій фермі в Соболівці, і попри зайнятість, знаходила час брати участь у сільській художній самодіяльності. Разом з іншими односельчанками вони виконували пісні під час різноманітних свят.

Внаслідок недуги, яка спіткала жінку, їй довелося покинути роботу. Та вдома Любов Мудрик не засиділася, хоч, як і більшість селян, утримує корову, іншу худобу, городи. Упоратися з усім цим допомагають двоє молодших синів.

Їй добре серед людей, з якими коли пожуритися, а як коли то й порадіти можна, одночасно працюючи руками, немов павучки, виплітаючи маскувальні сітки. А односельці вже й звикли, що ця добродушна соболівчанка день у день поспішає плести сітки, як на роботу. В міру можливостей допомагає наближати перемогу.

Неодноразово матеріалами для виготовлення маскувальних сіток забезпечувала інша соболівчанка Любов Капелюшна, яка народилася і виросла в селі, а нині проживає у столиці. Працюючи на швейному виробництві, вона час від часу пересилає в Соболівку поштою клаптики, які залишаються після викройок. Батько та чоловік Л. Капелюшної обидва також стали на захист рідної країни від ворога, тож Любов Володимирівна дуже старається і своїми зусиллями наблизити довгождану перемогу.

У Соболівці та інших селах Шполянщини є немало трудівниць, які відкладають домашні справи, аби зібратися гуртом та чим можуть, допомагати воїнам в тилу. Про них обов’язково згодом розповімо на сторінках газети.

Ольга Качан

Шполянські вісті