Переселенці, які мешкають в одному із гуртожитків Черкас, облаштували мініферму в середмісті, аби економити гроші на продуктах та мати заробіток із продажу тварин. Вони доглядають за в’єтнамськими свинями, вирощують курей та розводять кроликів. Про це Суспільному розповів керівник штабу громадської організації “Січ” Ілля Ястреб.

За сімейством в’єтнамських свиней доглядає Євген Лисицький. Розповів: є поросята, які щойно народилися, а є вже дорослі — майже рік. Всі обідають за розкладом.

Яйця з господарства залишають собі. Щодня мають від трьох до восьми штук:

“Дешевше купити курей, щоб несли яйця, чим по базару купувати за 50 гривень за десяток”, — розповів Євген.

Кролів та свиней продають:

“Ми їх намагаємось продати, щоб щось купувати на ці гроші або їжу поросятам, або на гуртожиток, щоб прогодуватися”, — пояснив переселенець.

На фермі сімдесят тварин, за ними доглядають усі мешканці гуртожитку, пояснив Євген:

“Збираємось разом та розподіляємо, і кожен вирішує, що йому потрібно робити”.

Поки одні пораються у вольєрах, Ольга Верховодова, переселенка із Бахмутського району, хазяйнує на кухні:

“Я борщі варю, рідко суп, пюре можу приготувати, пиріжки”.

Продукти для харчування купують гуртом, що вдається — вирощують на власній грядці, як-от помідори. Окрім городини та м’яса, смакують і рибою. ЇЇ виловлюють із Дніпра, воно поблизу. Що лишається — заморожують.

В цьому гуртожитку люди живуть безоплатно. Натомість — волонтерять, розповів один із мешканців Юрій Курочкін. Пояснив, що через вік, за тяжку роботу не береться, для душі обрав плетіння маскувальних сіток:

“В нас є бригада дівчаток черкащан, а я один у них приїжджий. Мені простіше плести основу, а по-друге, я це можу і дома робити”.

Чоловік родом із Сєвєродонецька. Розповів, що там мав трикімнатну квартиру, дачу та гараж, тепер — лиш ліжко у спільній кімнаті:

“У нас все розбили, захопили, а тут нас прихистили”.

І така доля тут у кожного з 22 мешканців, розповів керівник штабу громадської організації “Січ” Ілля Ястреб. Саме їй і допомагають переселенці.

“Хто сітки плете, хто окопні свічки робить, хто павербанки паяє, кожен чимось займається і в нас виходить така комуна. Люди розуміють, що навіть зробивши пару квадратних метрів сітки, то вони своєю роботою прискорять нашу перемогу. Як тільки ми переможемо — вони усі планують їхати додому”.

Харчуванням та побутовою хімією люди забезпечені повністю, зазначив Ілля, єдина проблема – нестача дров на опалювальний сезон. Будівлю зігрівають пічкою, а сировини для неї обмаль. Тож просить у громади допомоги:

“Твердих порід дерев знайти майже не реально. Це дуже дорого купити машину, мінімум десять тисяч гривень. Таких коштів нема”.