Перші дні у дитячому садку можуть стати викликом як для дитини, так і для її батьків. Нове середовище, незнайомі люди, розлука з батьками — усе це може викликати у малюка тривогу. Як адаптувати дитину, розповідає Суспільне.

Вихователька одного з дитячих садочків Черкас Наталка Кравченко радить батькам, які починають відвідувати дитсадок, розмовляти з дитиною та радитися з вихователями:

“Я вважаю, що найбільш важливим при адаптації дитини до садочка є те, що з дитиною треба про це розмовляти завчасно. Тобто, якщо ви вирішили дитину вести в садочок, то хоча б за два-три тижні дитині треба розповідати про нього, говорити про те, що таке садочок, що там ти будеш гратися з дітками, поки мама буде чи то на роботі, чи займатися своїми справами. Дитині потрібно пояснити, що у дитсадку є дорослі, яким вона може довіряти, яким можна розповідати якісь свої історії, можна просити в них допомогу, що у дитсадку є багато іграшок цікавих, там класний дитячий майданчик і тому подібне. Якщо є можливість, було б непогано походити біля нього, показати, що там дітки граються, пояснити, що всі вони без мам, однак мами за ними прийдуть. Потрібно пояснити, що коли ви відведете і свою дитину до дитсадка, то так само її обов’язково заберете”.

За словами Наталки Кравченко, процес адаптації у дітей може бути різним:

“Лагідної адаптації немає, лагідного звикання теж немає. Скоріш за все дитина буде плакати, коли прийде в садочок. І це нормально, бо в дитини стрес від того, що змінюється її середовище, зникає мама. Коли ви дитину приводите у садочок, обов’язково варто обговорити це — зараз ти тут пограєшся, а я піду у справах і тебе заберу, це ненадовго. Найгірше, що може бути в цій ситуації, як тільки ви приводите дитину в садочок — це те, що ви її непомітно залишаєте з вихователями і йдете. Бо ж коли дитина загулялась і бачить, що мами немає, тоді для дитини це жахливо, бо в неї буде стрес, і на наступний раз вона маму так просто не відпустить. Це однозначно. Не варто кидати дитину, бо в неї буде шок. Може бути, що в перші дні у садочку дитина плаче, бо вона розуміє, що щось не так, її розклад в житті змінюється. А може бути таке, що дитина перші два тижні ходить без проблем, здається, що все добре, а тижнів через два-три в неї може початись стрес, бо вона усвідомлює, що ходитиме сюди на постійній основі. І це теж нормально, і це теж проходить. Просто треба батькам набратись терпіння і проявляти більше уваги до дитини”.

Наталка Кравченко додала, що батькам важливо чути поради вихователів:

“Дуже важливо, коли враховують рекомендації вихователів. Коли вихователь радить, забрати дитину раніше із садочка і поводити її наступний тиждень зі скороченим графіком — варто дослухатись. Дуже добре, коли батьки співпрацюють з вихователями, так дитині легше і комфортніше буде пройти адаптацію”.

Як розповіла практична психологиня, фасилітаторка дитячого простору благодійного фонду “Слов’янське серце” Наталія Соколан, похід до дитсадка — це досвід однієї із перших сепарацій батьків від дитини, а дитини від батьків:

“Рішення повести дитину до дитячого садка має бути виваженим і вивіреним за певний час до самого походу. Ви маєте чітко для себе проговорити аргументи, чому вам і вашій дитині відвідини дошкільного закладу мають принести користь. Наприклад, ви плануєте зайнятися власним здоров’ям, спортом чи вивільнений час використаєте для поступового повернення на роботу. Дитині перебування у дитячому садку може принести навички спілкування з однолітками та іншими дорослими, допомогти випрацювати режим та урізноманітнити дозвілля. Важливо! Якщо ви самі не хочете повертатися, наприклад, на роботу, не маєте аргументів, навіщо вашій дитині відвідувати дитячий садок, то похід до садочка може бути складним і навіть травматичним досвідом як для вас, так і для вашої дитини. Прийміть той факт, що будуть моменти адаптації та може виникнути певний супротив”.

За словами психологині, ви самі маєте переконатися, що дитсадок буде безпечним і комфортним місцем для вашої дитини.

“Зберіть додаткову інформацію про садок від батьків дітей, які його відвідують, почитайте відгуки в інтернеті. Підіть до садочка познайомитися із його адміністрацією і вихователями. У деяких закладах влаштовують дні відкритих дверей. Ви маєте довіряти людям, яким передаєте свою дитину. Для когось із батьків важливо знати, чи імпонують підходи та способи взаємодії з дитиною конкретних вихователів, хтось орієнтується на матеріально-технічну оснащеність і рівень комфорту (кількість і якість іграшок, кількість і якість приймань їжі, відповідність санітарно-технічним та гігієнічним вимогам і стандартам чи є у закладі облаштоване для сну і комфортного перебування дитини укриття). Ваші впевненість і рішучість — один із факторів, що адаптація мине м’яко”.

Наступним кроком, зі слів Наталії Соколан, має бути звикання дитини до нового приміщення, куди вона ходитиме:

“Заздалегідь гуляйте з дитиною біля дитячого садка, говоріть: «Скоро й ти ходитимеш сюди гратися з дітьми». Чесно відповідайте на всі запитання дитини. Навчіть її ділитися та обмінюватися іграшками, гратися разом з іншою дитиною, відстоювати своє без агресії. Наголошуйте на різниці між власними та спільними іграшками”.

Психологиня розповіла, що звикання до дитсадка має бути поступовим:

“У перший день залишайтеся спокійними, діти добре відчувають батьківську тривогу. Налаштовуйте її на радісну подію. Збільшуйте поступово перебування в садочку. Наприклад, перший-другий тиждень — дитина залишається до обіду, другий-третій тиждень — дитина залишається на сон, третій-четвертий тиждень — дитина залишається на повний день. Звикання може прискоритися, або сповільнитися, залежно від індивідуальних особливостей та обставин. Прийміть факт, що дитина може засмучуватися і плакати. До 20 хвилин плачу — це нормально. Якщо дитина плаче довше, просіть виховательку, щоб телефонувала вам і забирайте дитину. До наступної спроби. Не зникайте раптово. Це може стати сильним стресом, який викликає загальну тривожність. Заздалегідь обговорюйте свій відхід і говоріть, що будете робити (поїдете у справах, на роботу, в магазин). Кажіть, коли саме ви прийдете і постарайтеся ні в якому разі не спізнюватися”.

Щоб адаптація пройшла легше, за словами Наталі Соколан, варто вигадати спільні ритуали:

“Вигадайте спільний ритуал прощання, наприклад, цілуйте, обіймайте, говоріть, коли прийдете, махайте рукою і йдіть. Якщо дитина вередує, уникайте критики, погроз і шантажу, будьте спокійні. Перші один-два місяці відвідуйте садочок постійно. Якщо відвідувати його через раз, давати дитині час «на відпочинок», то адаптація буде складнішою. Це не стосується моментів, коли дитина захворіла. Хваліть дитину за те, що вона стала дорослою і ходить в садок. Цікавтеся, як пройшов день. Наголосіть на позитивних і цікавих моментах”.

Наталі Соколан додала, що поведінка дитина також може змінитись — це нормально:

“Будьте готові до примх, зниженої або підвищеної активності. Це нормально, дитина сильно втомлюється від звикання до нового розпорядку життя. Зараз можуть загостритися деякі поведінкові особливості, або з’явитися невластиві реакції.  Не хвилюйтеся, з часом все стабілізується. У перші кілька місяців знизьте навантаження на нервову систему: скоротіть походи до театру, цирку, кіно і гостей”.