Лобовий конфлікт Януковича з великими гравцями привів до краху його режиму. Сьогодні можна констатувати, що сформувався новий конфлікт інтересів між двома ключовими гравцями України – Петром Порошенком та Ігорем Коломойським.

Коломойський – гравець з великою кількістю цілей і ресурсів. У часи Майдану стало очевидно, що Коломойський зіграв ключову роль у поваленні Януковича та посилив свої позиції в політичному просторі України в 2014 році.

Ще коли Коломойський був призначений губернатором Дніпропетровської області, а пізніше його фактичне управління було передано ще й Одеська область, багато експертів заявили, що конфлікт між Києвом (Порошенко) та Дніпропетровськом (Коломойським) – питання недовгого часу.

Сьогодні Коломойський здійснює ряд маневрів, які можуть тільки сторонній людині здатися непов’язаними між собою діями. Які, насправді, є елементами однієї великої гри.

Поперше

– Коломойський відкрив фронт проти Пінчука, розкручуючи чергову серію «справи Гонгадзе». Тиском на Кучму і шантажем Пінчука здійснюється спроба підвищити свої ставки в процесі в Лондонському суді, де між Коломойським та Пінчуком відбувається тяганина за суму приблизно в 2 млрд. доларів. Цілі цього тиску можуть бути різні – від схиляння до мирової угоди так і до переходу в атаку. Тут як карта ляже.

Подруге

– для переходу в атаку Коломойському недостатньо просто вести гучну піар-кампанію. Йому ще необхідно заручитися підтримкою правоохоронної системи, яка дасть справі хід не тільки у віртуальному, але і в юридичній площині. У цій матриці особливо важлива позиція Генпрокуратури і її подальші дії. На проміжному етапі за допомогою медіа-ресурсів Коломойського і його близьких до нього спікерів в особі Подольського та Єльяшкевича, нардепів Денисенко і Купрія, здійснюється тиск на ГПУ з вимогою розсекретити матеріали слідства у справі Пукача. Однак це лише тактичний маневр. Мета – більш глобальна операція аж до початку масштабної «справи Кучми».

Але пост Генпрокурора – це не квота Коломойського, а квота Порошенко. Тому якщо ви намагаєтеся відповісти на питання чому у Віталія Яреми було так багато проблем у медіа останнім часом – копайте в бік Дніпропетровська і ви знайдете все, що вас цікавить. З Дніпропетровська Яремі систематично прилітали численні «привіти», найголовніший з яких – збір підписів за відставку Генпрокурора під куполом Верховної Ради. Якщо уважно подивитися, хто активно промотировал цей процес у парламенті, і вам багато що стане зрозуміло.

Відкликання підписів депутатами від БПП за відставку Яреми минулого тижня – дія, що свідчить про розуміння Адміністрацією Президента багатоходової гри Коломойського. А один з останніх ефірів програми «Право на владу» на каналі 1+1, який був повністю присвячений «питанню Кучми», і в якому Єльяшкевич відверто наїжджав на Порошенка, погрожуючи йому великими проблемами в недалекому майбутньому – це вже відповідь Коломойського і натяк на те, що поки ГПУ не почне діяти в рамках справи Гонгадзе так, як хоче того Дніпропетровськ, то тиск буде тільки наростати. А при необхідності – є кому взятися і за Порошенко.

Тому Коломойський підвищує ставки і створює ще одну точку тиску на Порошенко – це Мінський переговорний формат, в якому Кучма виступає уповноваженим українською владою парламентером, статус і ранг якого було додатково підтверджено і посилений минулого тижня заявами з Адміністрації Президента. Мінський формат багато в чому є проектом особисто президентом України та існування якого до останніх пір вселяло сподівання Банкової на мирне вирішення конфлікту на Донбасі за сценарієм Порошенко. Судячи з останніх переговорів Порошенко з Олландом і Меркель, а також візиту останніх в Москву, заяв на конференції з безпеки в Мюнхені, вояжем Меркель до Обами – мінські домовленості залишаються основою для подальших торгів між Україною, Росією і ЄС. Формат не закритий, хоча і може бути суттєво змінений.

У цьому контексті вже згаданий вище ефір програми «Право на владу» на каналі 1+1 не дарма був поділений на дві частини, перша частина якого була повністю присвячена дискредитації Кучми як представника української сторони і наїздами на АП у зв’язку зі ставкою на Кучму. Саме в цьому контексті прозвучали маячні заяви Єльяшкевича про те, що Порошенко повністю залежимо від Кучми і що нібито Кучма тримає чинного президента в страху папками компромату. Так вже і бачу цю епічну картину, як Кучма приходить до Порошенка і розмахуючи папкою з компроматом вимагає… призначити його уповноваженим вести переговори в Мінську.

Важливо також відзначити, що Кучма в Мінському форматі не влаштовує ні Москву, ні ватажків ДНР і ЛНР, і тепер ось, виходить, що ще і Коломойського. Для Москви ідеально було б, щоб в Мінському форматі домінуючі позиції з боку української делегації отримав Медведчук. Для Захарченка-Теслярського – ідеально те, що ідеально для Москви. Коломойському вигідно, щоб Кучма випав з «Мінська», тому що тоді вирішується питання його формальної недоторканності. Таким чином, в одну точку відразу сходиться ряд тактичних інтересів. Але це інша лінія, яка ще, можливо, буде вимальовуватися в майбутньому. Я думаю, що ми ще відтворимо цей елемент гібридної війни проти України, яку Росія розпочала ще за часів касетного скандалу і «справі Гонгадзе».

Сьогодні ж можна констатувати, що лондонську справу про два мільярди прискорило самовизначення дніпропетровської групи і перевело запрограмований конфлікт між Порошенком та Коломойським у форматі stand – by в реальність. Аналіз медіа-дискурсу останніх двох тижнів чітко показується, що Коломойський через свої ЗМІ і топових спікерів розгорнув атаку на Порошенка. При цьому Ярема став першим об’єктом атаки серед людей з найближчого кола Порошенко, так як його некерованість порушує плани повномасштабної атаки на Пінчука. Розхитування крісла під Яремою, за задумом, має «наштовхнути» Порошенко на усвідомлення ним необхідності домовлятися і прислухатися до побажань в рамках атаки на Кучму.

У свою чергу, вибивання Кучми з Мінського формату стає приємним бонусом і важливим символічним кроком не тільки в рамках тяжби з Пінчуком, але і в контексті подальшої повномасштабної війни з Києвом (Порошенко).

Однак, вчорашня відставка Яреми показує, що президент цілком усвідомлює загрозу, яка виходить від Коломойського. Прибравши ослабленого Ярему, Порошенко зробив сильний хід, поставивши на чолі прокуратури більш потужну фігуру в особі Віктора Шокіна. На відміну від Яреми, Шокін є професійним прокурором. При цьому в його біографії є одна цікава деталь – у 2005 році він відкривав кримінальну справу проти Коломойського. Про що оперативно нагадав народний депутат ВРУ з фракції БПП Сергій Лещенко.

Публіці відводиться роль захоплених спостерігачів за пошуками справедливості у «справі Гонгадзе», з якого медіа-холдинг Коломойського всіма силами намагається зробити питання №1 в країні. Проблема полягає в тому, що загострення олігархічної боротьби відбувається в умовах повного виснаження української держави. Порошенко і Коломойський явно загралися та увійшли в клінч. Очевидно, що Порошенко входить до наймасштабнішої кризи через півроку після початку свого президентства. Великою мірою це пов’язано з тим, що президент мало що намагався змінити в державі, по-суті, що призвело до швидкої втрати довіри з боку народу і посилило скепсис з боку зовнішніх гравців. Однак і Коломойський, переслідуючи свої суто прагматичні інтереси, грає в дуже небезпечну гру, оскільки новий потужний виток дестабілізації в умовах посиленого тиску з боку Путіна може закінчиться крахом Другої української республіки вже цієї весни.

Нагадаємо, вчора Коломойський зробив вкидання в ЗМІ, чітайте докладніше:

Навіщо Бєня розіграв цей цирк? тиск на Порошенко перед мінською зустріччю?