Деталі

Аналітичні підсумки 3-х років вивчення видового різноманіття відкритих природних ландшафтів Правобережного лісостепу оприлюднила краєзнавиця Любов Ільмінська.

За її словами, облік проводився переважно в Черкаській області. Частково було охоплено південь Київської, схід Вінницької та південно-західні райони Хмельницької області. Використовувався маршрутний метод.
«Важко порахувати скільки загалом різних типів ділянок було обстежено, але цифра точно сягає за сотню. Сюди входять степові схили, заплавні луки, лісові галявини, перелоги, різноманітні береги водойм, заказники, пасовища, ділянки з різним ступенем природного заліснення, з різним ступенем порушеності», – говорить пані Люба.
І додає, природні балки Правобережного лісостепу, вкриті трав’янистою рослинністю, часто поєднують в собі кілька типів таких ділянок та мають різні комбінації природних біотопів. За кілька років описів, накопичилися сирі дані про середні показники видового різноманіття найбільш типових лучно-степових комплексів балок, оточених агроландшафтами.
«Приміром, кожна середня за розміром лучно-степова балка на Черкащині, яка має елементи чагарникової рослинності та вологу низину є оселищем, тобто кормовими угіддями, місцем виведення потомства, зимівлі, для 9 видів ссавців, 50 птахів, 2 рептилій, 1-2 амфібій, 1800 безхребетних, 200 рослин, 150 грибів, 3-5 рідкісних видів живих організмів», – розповідає Любов Ільмінська.
Вона каже, що до уваги бралися тільки види, які можна визначити без спеціальних приладів та легко знайти без спеціальних методів збору.
Краєзнавиця стверджує, що часто недооцінюється та не усвідомлюється важливість лучно-степового простору не лише для типових мешканців відкритих ландшафтів –це ящірки, зайці, бабаки, плиски, чибіси, дикі бджоли, степові коники, а й для видів, які зазвичай асоціюються з лісами або водоймами.
«Наприклад, болотна черепаха європейська все своє доросле життя проводить у воді, однак для виведення потомства кожен рік долає далекі відстані сушею у пошуках гарно прогрітого сонцем степового схилу з розрідженою рослинністю, що якнайкраще підходить для кладки та інкубації яєць», – пояснює пані Люба.
І додає, чимало видів лісових комах, чия личинкова стадія пов’язана з мертвою деревиною, доросле життя проводять на межуючих з лісом луках, харчуючись нектаром квітів. Навіть такий, здавалося, суто “лісовий” звір як борсук європейський, насправді уникає темних суцільних лісів. Що більше, часто селиться у степових балках, які знаходяться далеко від лісу. Аби була багата для борсука кормова база тваринної та рослинної їжі.
Любов Ільмінська наголошує, що взимку степи та луки перетворюються на величезну годівничку для птахів. Крім місцевих осілих та кочових видів, на багаті насінням диких рослин простори, в Україну прилітають птахи з півночі.
«Не хочеться, щоб складалося хибне враження, що можна залишити кілька гарних балок для збереження природи, а решту розорати. По-перше, крупні ссавці та хижі птахи потребують великих площ кормових угідь. По-друге, навіть відносно осілі популяції дрібних тварин, таких як комахи, популяції рослин потребують постійного генетичного обміну з популяціями сусідніх територій. Ізольованість та повна відсутність можливості розвивати генетичне різноманіття в межах популяції призводить до її поступового виродження. По-третє, кожна територія має свої унікальні мікрокліматичні, грунтові, біоценотичні характеристики. В одній балці можуть скластися умови для зростання певних рідкісних видів рослин, а в сусідніх – ні», – веде далі краєзнавиця.
Звісно, зазначає вона, метод маршрутних обліків – дуже грубий метод оцінки видового різноманіття, тому навіть багаторічні спостереження не претендують на статус наукового дослідження, а кількісні висновки можна корегувати. Головне, наочно зрозуміти що саме ми втрачаємо з кожною розореною балкою.
«На момент 2021 року на Черкащині залишилось приблизно 2,5-3% лучно-степових екосистем від загальної площі області. Але від цих кількох відсотків залежить виживання всієї дикої лучно-степової природи Черкаського краю. Дуже хочеться, щоб люди, які приймають рішення про “освоєння” залишків цілинних земель, дивлячись на карту, бачили не лише не задіяні з користю гектари», – підсумовує краєзнавиця любов Ільмінська.