Нещодавно на ефірі в студії видання “ВиЧЕрпно” побував підприємець, меценат і депутат Черкаської міської ради Араік Мкртчян. Він розповів про ситуацію в місті та чому в інформаційному просторі активізувалися згадки про нього.

— Останнім часом в інформаційному полі — багато згадок про вас і, на жаль, не завжди вони мають позитивний контекст. Із чим ви це пов’язуєте?

— Деякі люди думають, що вже час готуватися до виборів і пишуть, що їм захочеться. По суті, в них ніколи нічого не змінюється, адже кожен рік є розмови, що скоро відбудуться вибори й вони згадують про мене. Мені приємно, що мене не забувають (сміється, — ред.).

— Під час останньої сесії Черкаської міської ради ви розповіли, що в деяких телеграм-каналах вийшла публікація про те, що ви, нібито, разом із начальником відділу Золотоніського ДСНС організували схему по заробітку на планових перевірках. Можете це прокоментувати?

— Я дуже не хотів коментувати цю ситуацію, але коли я мовчу, то дехто думає, що диму без вогню не буває. Насправді, я ту людину навіть ніколи не бачив і не причетний до цього, тим більше — до рейдерства. Я сам займаюся сільським господарством, пройшов різне й точно знаю, що подібні неприємності створювати нормальні люди не будуть. Ті, хто взагалі про це говорить, хочуть від себе на мене звернути увагу. Певне, вони думають, що я хочу стати депутатом Верховної ради України та завадити мені якось у цьому, але ні, я не хочу. Наступного року мені виповниться 60, тож я хочу мати спокій. Раніше в мене було більше політичних амбіцій, звичайно, а зараз — ні.

— Ви — самодостатній бізнесмен і підприємець, багато чого досягли в житті. Чи не думали ви, що без депутатського мандату вам буде спокійніше жити?

— Я не люблю спокійно жити. Мені подобається політика й життя в контексті міста. Тож бути й надалі депутатом мені хочеться.

— У соціальних мережах писали, що ви три елітні автівки задекларували на доньку, й почали цікавитися чи відповідають ваші статки такій купівельній спроможності?

— А коли моя донька, дружина та і я сам не їздили на дорогих автівках? Ми одні машини, які в нас були, продали, інші — купили. Друзі, елітні автомобілі не з’явилися в мене вчора. Вони були в мене завжди. Вони говорять заможній людині: “Звідки гроші?”, а я бідним ніколи не був.

— Багато хто думає, що депутати Черкаської міської ради отримують певну зарплату чи, можливо, вважають, що ви є чиновником. Очевидно, не всі розуміють, що ви досить успішний підприємець.

— Депутати безплатно виконують свою роль й займаються міськими питаннями. Для мене депутатство — це хобі, яке мені подобається. Це ж вічна класика — що не зробиш, то завжди будуть знаходитися люди, яким усе не подобатиметься.

— 1 грудня буде п’ять років цій депутатській каденції. Якими своїми досягненнями ви пишаєтеся найбільше?

— Я задоволений тим, що ми зробили спільно з усім депутатським корпусом за цей час. Звичайно, є люди, які говорять про своє невдоволення, але я знаю ще більше містян, які радіють тому, що ми робимо, й вдячні. Мені ця рада подобається.

— Пропоную поговорити про ваші волонтерські поїздки, які ви здійснюєте до захисників. Чи змінилися їх запити? Що наразі найбільше потребують наші військові?

— Військовим усе потрібно: починаючи від шкарпеток до патронів. Ми дуже багато робимо для захисників. Наша команда складається з семи-десяти людей. Ми не збираємо кошти, а за власні гроші все купуємо для оборонців. Я волонтерством займаюся з 1990 року. Щомісячно. Я, коли допомагаю людям, то не прошу їх голосувати за мене. Я підтримую простих людей, які мають маленькі зарплати, й від того мені на душі добре. Я робив, роблю й буду робити.

— Ви неодноразово за свою волонтерську діяльність отримували нагороди, подяки та ордени. Якою з цих відзнак ви пишаєтеся найбільше?

— Коли дають грамоти та ордени — це приємно, але найбільше задоволення я отримую тоді, коли щось роблю й бачу вдячні очі людей й те, які вони щасливі. Так, неприємно, коли стараєшся, чогось не вистачає й люди критикують або запитують: “Де він бере?”  Люди, на жаль, не завжди цінують те, що робиш.

— 2025 рік уже завершується. Як ви його оцінюєте? Які виклики подолали та які сподівання покладаєте на новий рік?

— Єдине, що хочеться, аби настав мир. Решта — справа часу. Нехай мир наступить в наших домівках і нашій країні.