Для гарного відпочинку Черкаський зоопарк започаткував рубрику “Цікаві факти про тварин”.

“Ми впевнені, що звернувши вашу увагу на особливості тварин, ви будете уважніше придивлятись до них. Адже, це так цікаво – спостерігати за ними, а ваші дітки будуть захоплено вас слухати.” – переконані працівники зоопарку.

Сьогоднішня розповідь про Рись – рід хижих ссавців родини котячих:

Рись (Lynx) – яскравий представник родини. Свою назву рисі отримали, завдяки своєму крику, схожому на зловісний регіт, lynx – перекладається як сміх. Довжина тіла самців у дорослому стані сягає від 76 до 110 см, а самок на 3–6 см коротше. Хвіст — 10–31 см, висота у плечах 60–65 см. Вага дорослих звірів найчастіше дорівнює 16–20 кілограмам, інколи до 32 кг. Рись має карі очі, китиці на вухах, короткий хвіст, великі гострі пазурі, та сильні задні лапи.

Рись легко відрізнити від інших представників сімейства котячих завдяки вухам з китичками. Довгі китички на вушках не тільки надають кішці гарного і оригінального вигляду, вони ще допомагають збільшувати гостроту слуху. Якщо ці китички видалити, слух у рисі погіршиться, через це матиме небезпеку не наздогнати здобич, тому що рись не може утримувати велику швидкість для довгого переслідування.

Жодний інший представник родини котячих не пристосований до снігу так добре, як рись. Взимку їм вдається без проблем долати чималі відстані по снігу, практично не провалюючись. Все це через розміри лап і густі щетинки на підошвах. Покриті шерстю великі лапи звіра нагадують снігоступи, оскільки забезпечують відносно невелике навантаження на опору. Завдяки цій особливості і довгим кінцівкам рисі без особливих зусиль можуть пересуватися по пухкому снігу, навіть може перетнути холодну річку для порятунку або ж при полюванні. Слід рисі типово котячий, без відбитків кігтів. Задню лапу при кроці вона ставить в слід передньої. Якщо йдуть декілька рисей, то задні ступають точно в слід передніх.

Міняє хутро рись двічі — весною та восени.

В Україні рись зустрічається досить рідко: в Карпатах та на Поліссі, у тому числі, в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Рись — чудовий мисливець. Вдень вона, як правило, відлежується в своєму лігві, а з заходом сонця стає активною. Легко лазить по деревах та скелях, вона вибирає зручне місце, з якого все добре видно, і терпляче чекає появи жертви. Витримка рисі заслуговує поваги. Годинами, інколи добами вона може без жодного руху лежати в засідці. Її дуже важко помітити, а вона зверху бачить все. Маючи надзвичайно гострий слух та зір, рись чує жертву здалеку.

Рисі мають гострі зуби і кігті, які дозволяють їм нападати на невеликих копитних. За день доросла рись повинна з’їдати 2 кілограми м’яса. Улюблена страва зайці-біляки, птахи, миші-полівки і невеликі копитні – Козуля, сарна європейська теж входять в їх раціон. З невідомих нам причин рись не любить лисиць, і інколи вбиває їх. Така неприязнь, можливо, пояснюється звичайною конкуренцією. Адже лисиця – майстер полювання на гризунів, птахів і зайців, якими любить поласувати рись.

Однак рись сам нерідко стає об’єктом промислу. Цінність представляє красиве густе хутро рисі, яке привело до винищування великої кількості рисей. Це стало однією з причин падіння чисельності рисей в Європі в середині минулого століття. Зараз популяція поступово відновлюється.

На домашніх тварин рись нападає рідко. На людину здатна кинутись лише поранена рись або у випадку, коли її переслідують. Її ставлення до людини доволі дивне — в лісі вона завжди уникає людей, хоч і не боїться, але може заходити в населені пункти. Чому так робить дуже обережна тварина — невідомо.

Шлюбний період у рисі починається в кінці лютого і триває майже місяць. Взагалі рись любить самотність, не схильна до спілкування з собі подібними, але в шлюбний період ця поведінка змінюється. За самицею звичайно ходить декілька самців, які постійно б’ються між собою. Мовчазні від природи, вони в цей період голосно мурчать, нявкають, а в збудженому стані голосно ”кричать”. Самці басовито нявкають, а самиці глухо мурчать. Перед створенням пари, самиця та її потенційний партнер сильно буцаються головою. Дружня прихильність виражається у взаємному вилизуванні.

Вагітність триває 63–70 днів. В травні в рисі з’являються 2–3 дітлахів. Для потомства мати влаштовує лігво в глухій частині лісу, де-небудь під вивернутим коренем, в дуплі, печері, ретельно вимощує його пір’ям та травою. В ньому сухо та тепло. Перші два місяці свого життя маленькі рисі швидко ростуть і розвиваються на материнському молоці. Через 40 днів після народження, молода рись вже пробує підкрастися до «здобичі» і нападати на неї. Дорослі приносять їм живих мишей, зайців; терпляче вчать, як їх добувати, оберігають звірят від всіх можливих негараздів.

Рисі — сімейні тварини, що виховують своїх нащадків удвох. Самець допомагає матері годувати і виховувати потомство. Рисенята ростуть швидко, вже в жовтні їх важко відрізнити від батьків, вони починають полювати зграями.

Тривалість життя рисі приблизно 15–20 років.

Тварина є видом, від якого залежить здоров’я екосистеми та життєвий цикл інших видів. Наприклад, для життя рисі необхідна велика територія, де її ніщо не турбуватиме — від 120 до 1 800 км квадратних для самців, 80-500 км., для самок. Відтак, охороняючи рись та її оселище шанс на виживання отримують інші види тварин та рослин (в тому числі червонокнижні), що живуть поруч з нею.

Кожен хижак в екосистемі має свою нішу. У рисі — це регулювання чисельності гризунів, а також лисиць — переносників хвороб і паразитів. Ліси завдячують здоров’ям плямистій хижачці.

Звичайно ж ця тварина занесена до Червоної книги.

Польський астроном Ян Гевелій відкрив сузір’я, який назвав «Рись». Таку назву дослідник пояснював тим, що в рисі дуже гарний зір, а щоб побачити цю систему зірок, потрібно напружити зір.

Стародавні греки щиро вважали, що завдяки гострому зору хижак здатний бачити крізь предмети. Навіть товсті стіни не вважалися перешкодою для проникнення його погляду.

Геральдика – сфера, де також проявляється активний інтерес до царської «кішки». Рисі зображені на гербах багатьох міст світу. Часто звучать припущення, що саме цей звір, помилково прийнятий за лева, красується на історичному гербі Фінляндії. У кожного хижака є суперники в лісовому царстві, рись не є винятком.