Черкащанин Олександр Дудінський, який вже три роки подорожує автостопом різними країнами, розповів про свою останню подорож, яка виявилася дійсно екстремальною.
Вона тривала з грудня 2015 року по кінець жовтня 2016, пів року він провів у тюрмах Тайланду, але для нього все завершилося хепі-ендом. Сьогодні він живе в Черкасах та відновлює здоровя, планує нові подорожі та просить допомоги для українця з Миколаєва в який фактично перебуває в ув’язненні в далекій країні. Про цю неординарну історію екстремальної подорожі читайте в інтерв’ю туриста нашому виданню.
Фото на весіллі в Лаосі.
З чого почалися ваші подорожі і як взагалі ви дійшли до такого захоплення?
Почалося це захоплення два з половиною роки тому, з прочитання різних книг про подорожі. Ну я вирішив, чому б і самому не спробувати. Спочатку це були подорожі по Україні – Львів, Крим. Умови прості і досить аскетичні – це мінімальний бюджет, пересування пішки і автостопом. Їжа готується самостійно, ночівля в палатках.
Спочатку це були короткострокові подорожі, на тиждень, на два, а потім більш далека подорож до Туреччини в 2013 році автостопом через Грузію.
Фото Самарканд, Узбекистан.
Як ви перетинали кордон, отримували візу?
Проблем із перетином кордону не було, бо з Грузією і Туреччиною у нас безвізовий режим. В Туреччині можна перебувати до двох місяців без виїзду, перший раз я їхав з альпіністами з Києва. Ми доїхали до Грузії з бюджетом в 100 доларів. Пожили в хостелі в Тбілісі і поїхали в Туреччину до Анталії.
Ну найбільше зараз нас цікавить ваша остання подорож.
Остання подорож планувалася так, я тільки повернувся з чергової подорожі Туреччиною і один білорус запропонував мені поїхати в Південно-Східну Азію. Ми виїхали 1 грудня 2015 року. Ми їхали через Росію, весь центральний Казахстан проїхали до Алма-Ати. Візи були не потрібні, просто звичайна перевірка на кордоні.
А що являє собою звичайна перевірка?
В середній Азії перевіряють навіть телефони, леп-топи, фото, книги тощо на предмет екстремізму, тероризму, сепаратизму. В Алма-Аті ми отримали китайську візу, ми там побули два тижні. Звернулися в агентство і за 60 доларів отримали візу на один місяць. По Китаю ми перетнули близько 5 тисяч кілометрів. Ми перетнули пустелю Гобі дійшли міста Гуаньчжоу. На це у нас пішло часу близько місяця.
На фото приклад соціальної реклами в Китаї, суть – менші допомагають старшим.
Як ви долали мовний барєр подорожуючи Китаєм?
В Китаї було мабуть найважче у спілкуванні, бо там англійську мову знає дуже мало людей, це переважно молодь і то дуже рідко. Я знав трохи англійську по минулим подорожам, але я ще готував картки на китайській мові попередньо. Одна картка – це одне речення чи прохання по суті на китайській мові.
Цікаво те, що попри мовний барєр у Китаї дуже популярні європейці і місцеві дуже хочуть спілкуватися, дуже часто без проблем допомагали, в тому числі дуже прихильно сприймають українців.
Ви подорожуєте з мінімальним бюджетом коштів, в подорожах якось заробляли кошти?
Серед традиційного нашого заробітку – це заробіток музикою. Ми грали на барабанах, і одного разу в невеликому китайському місті нас китайські хлопці запросили до себе на квартиру, згодом нам дали тиждень жити там. Також продаємо фото, замальовки з подорожей.
Китаєм не завершилася подорож.
Далі ми пішли на Південь, до Лаосу, тут наші шляхи з білорусом розійшлися він поїхав до Вєтнаму, я ж отримав за 30 доларів візу до Лаосу, візу отримав безпосередньо на кордоні. За тиждень досяг столиці Лаосу – Вєнтьянь, вона знаходиться на кордоні з Таїландом. Там я пробув два тижні, жив я в буддійському храмі, харчувався переважно фруктами які я знаходив переважно на вулиці. Це тропічні фрукти – ананаси, банани.
Ну там ще є така традиція як жертвенні фрукти, їх можливо навіть не можна брати, але і ними я харчувався.
А що це за традиція?
У них біля кожного більш-менш великого магазину, будинку, такі ніби маленькі храми, вони кожного дня туди викладають фрукти. Вони передбачені не для людей, а для духів. Якщо псувалися то вони викидали і клали нові, зазвичай увечері я міг забирати.
Жив я у храмі та чекав на тайську візу яка коштує 30 доларів на два місяці. Туди взагалі нікого не пускають, але я не побоявся попросився і мені дали келію. В Лаосі з мовою простіше там багато хто знає англійську мову.
Сільські діти в Лаосі.
Що цікавого залишилося в памяті під час перебування в Лаосі?
Проживаючи в храмі я отримав тайську візу в місцевому консульстві і в лютому 2016 року перетнув кордон з Тайландом. За час очікування візи я оглядав місто, спілкувався з іншими подорожуючими, робив фото, куштував їх страви.
Подорожуючи Лаосом втрапив на весілля, мене туди запросили там я навіть впіймав святковий букет нареченої. Там всі його ловили, але вони всі значно нижчі ростом, тому я його і впіймав. Пригостили мене різними стравами, напоями, зокрема там дуже популярне аналог пива – Лао-бір.
В день мого народження в мене вкрали айфон просто в храмі, я його поставив на зарядку. Почав кликати людей щоб викликати поліцію. В них доречі поліція працює тільки в денний час, у вихідні взагалі не працює. Той чоловік який приїхав як поліцейський навпаки почав кричати чому я в храмі живу, а не в готелі, почав хапати мої речі, а там були гроші, коли виніс речі, грошей вже не стало. Після цього він сів на моторолер і зник. Але мені монахи дали трохи грошей, щоб я зміг заплатити за візу, за айфон я вже нічого і не говорив.
В Лаосі була ситуація, що мене підвозили в кузові вантажівки під дощем, а доїхавши водій ще й витребував гроші за поїздку.
Які були плани по подорожі в Тайланд?
Плани в мене були добути зиму в Тайланді, бо там тепліше ніж в Лаосі. Фактично березень-квітень я був в Тайланді. Коли я заїхав в Таїланд і в кафе пробував ремонтувати старий телефон, власник кафе це побачив і подарував мені свій.
На тайський новий рік я приїхав в Бангкок, там відкрився безкоштовний хостел. Я пожив там близько двох тижнів, там були китайці, українці, росіяни, які також подорожували. Звичайно що з Черкас не було, але з інших великих міст України.
Новий рік в Тайланді.
Коли закінчувалася тайська віза, я виїхав в Малайзію, там був близько 10 днів, доїхав до столиці Куала-Лумпур. В Малайзії було так, що отруївся дуже сильно, запитав у діда чи можна їсти фрукт, він сказав, що так. В результаті отруївся так, що просто впав біля одного з будинків. Люди мене відвезли в лікарню, де мені допомогли.
Водні бої під час святкування Нового року в Тайланді.
Там зробив круг і повернувся до Тайланду де на кордоні отримав візу лише на два тижні. Перетнув тисячу км. на північ і домовилися з подругою їхати до Лаосу.
Чому почалися проблеми з перетином кородону?
Я спробував виїхати до Лаосу, в останній день моєї тайської візи, я вїхав, до Лаосу але мені не видали візу, бо хотіли хабара. Я сказав, що я платити не буду, а вони вимагали так званих «показних грошей». Треба показати що маєш 400 доларів, у мене їх не було, і зазвичай їх не вимагають. Мова йшла по 15-20 доларів хабара. Я не хотів платити, а вони принципово не пропускали і виставили умову «показних грошей». Вони побачили, що в мене останній день, і говорять приходь завтра. А я не можу повернутися. Врешті-решт вони мене повернули до Тайланду.
Наступний день спробував знову перетнути кордон і вже в Тайланді мені кажуть, що в тебе «оверстейт» (прострочена віза) один день. Вони самі заплатили за мене штраф це 500 бат, близько 400 грн. і кажуть їдь в Лаос. Знову я спробував, але ж знову була та ж сама історія, вимагали хабара, потім показних грошей. Я просто не йшов з кордону, і мене погрузили на машину і вивезли мене знову в Таїланд.
На наступний день зі мною поспілкувалися міграційна служба Тайланду, сказали що спробують щось вирішити. Я не став чекати і спробував виїхати до Малайзії куди не потрібна взагалі віза, подорожував кілька днів до кордону з Малайзією і на кордоні мене з простроченою візою у 4 дня затримали.
Вас затримали тайські прикордонники?
Так, вони мене не пускали в Малайзію, але і не хотіли арештовувати, і говорили щоб я їхав до Лаосу бо мені туди потрібно. Я чекав і в результаті викликали туристичну поліцію яка мене й затримала. Це було за тисячу км. від Бангкоку, мене затримали і штраф передбачався близько 3 тис. бат. В мене таких грошей не було, а в них є така практика як відпрацювання в тюрмі. Я так подумав, відпрацюю 6 днів в тюрмі і потім поїду в Малайзію.
Тюрма на кордоні з Малайзією
Це була справжня тюрма, там були люди які сидять по 15 років, на ногах у них кандали, там і по наркотиках сиділи, сама справжня тюрма. Загалом була цікава обстановка і ці 6 днів пройшли швидко. Після цього мене відвезли в поліцейський відділок, я там просидів ще 4 дні, зі мною ніхто не розмовляв, нічого не казав, я сидів сам в окремій кімнаті.
Потім в один день мене і ще 15 бірманців погрузили в автомобіль і відвезли до місцевого міграційного центру. Там протримали мене два тижні і в один день погрузили у автозак, близько 30 осіб, половина з нас стояли, води не дали і близько тисячі кілометрів везли до Бангкоку. Ні зупинок на туалет, ні попити води такого не було, все було на ходу без зупинок і без їжі.
Міграційний центр в Бангкоку.
Доставили нас в «Інтернешенел Детеншен центр» в Бангкок. Коли потрапляєш в цей центр, то маєш право виїхати тільки в свою країну і тільки прямим рейсом. Центр вже повідомляє консульство про перебування громядянина, а вони вже відправляють лист додому до рідних про місце перебування затриманого.
При потраплянні в будь-який відділок, чи міграційну службу – відбувається повний огляд. Телефони, гроші все пакується в пакетики і здається. Мене в Бангкок везли 900 км. безкоштовно, але є така практика, що можуть тримати місяцями і говорити що нема бензину, що відвеземо як сам заплатиш. Якщо нема коштів, то возять з одного відділку в інший, бо більше двох тижнів в одному не можна перебувати.
Ви перебували в міграційному центрі більше 5 місяців, розкажіть які там були умови, з ким спілкувалися?
Ну за час перебування спілкувався переважно з росіянами, з ними грали в шахи, мінялися книгами. Також був англієць і американець моїми сусідами.
Коли потрапив в таку ситуацію то зателефонував знайому в Казахстан, він через соцмережі і повідомив про цю ситуацію і збирали гроші на мій переліт. Хоча я насправді навіть не знаю як мені придбали квиток і хто конкретно. Квиток придбано було 12 жовтня.
З консулом ви спілкувалися?
Особисто я консула ні разу не бачив, квиток був пересланий по факсу. При відїзді мені віддали речі, половину з них було вкрадено. По телефону раз телефонував консулу, він повідомив мені, що батьки повідомленні, але потрібно 300-350 доларів для перельоту.
Одного вечора зачитали списки затриманих які підлягають виїзду і на яких вже є квиток і документи, серед них був і я, 31 жовтня я прилетів в Бориспіль.
Окрім вас там були ще українці?
В нас була європейська кімната і скоріше всього тут були зосереджені суто європейці, можливо в міграційному центрі є ще українці, але мені відомо про одного, який донині там знаходиться. Головне зараз – це те що йому треба повернутися, а йому нема сприяння в цьому.
Це уродженець Миколаєва Олександр Дрожак, йому близько 30 років. В нього зараз немає жодних документів. Він працював поваром в одному з ресторанів Патаї, – це туристичний район, але дуже криміналізований. Його там сильно побили, викрали документи, він втрапив до лікарні. З лікарні його вже забрали у цей міграційний центр. Йому реально потрібна допомога, оскільки там можна сидіти місяцями, а то й роками. Я перебував більше 5 місяців.
Які умови в цьому центрі?
Щодо умов утримання, то кімната розрахована на 100 осіб, нас перебувало близько 80 осіб. Прогулянка 2 години раз у три дні, тоді ж можна зателефонувати куди потрібно але за власні кошти з таксофону.
Кімната де нас утримували, являла собою загальну кімнату де всі спали покотом на полу. Є три кабінки-туалети та душова яка являла собою звичайний бачок з якого черпаком можна було помитися холодною водою.
Раз в тиждень до нас приходив лікар, який міг дати на прохання найпростіші ліки. Світло в кімнаті не вимикалося. В кімнаті був свій лідер-рум, це ніби головний в кімнаті, бувало таке що побили американця за те що взяв неправильне мило, що він втрапив до лікарні, згодом йому вдалося виїхати.
За час мого перебування сталося два самогубства, молодий англієць повісився в туалеті. Дідок з Голандії порізав вени, але його врятували.
Чи плануєте ви надалі продовжувати подорожувати?
Так звичайно, але зараз потрібно зробити новий закордонний паспорт та підлікуватися і поправити здоровя.
